от написала цікава ваша думка строго не судіть
Чому так тяжко з людьми?
Чому так часто помиляємося ми?
Завжди чогось прекрасного чекаємо,
А натомість серце розбите маємо.
От так здається ніби людину знаєш,
А потім виясняється що не того кохаєш,
Дружиш не з тим
І все що знав про людину перетворюється в дим.
Ніби в одному тілі двоє людей перед тобою
І за свою довірчевість ми платимо ціною дорогою.
Але ж як наперед знати
З ким дружити, кого кохати?
Як не попастись на гачок лицемірства й дволикості?
Чому в людей стільки дикості?
В цьому в світі кожен сам за себе
І за своє виживання боротися треба!
Але як це припинити
Як людей щирості навчити!!!
